Незалежна журналістика – між пропагандою та закидами щодо «брехливої преси»

29.11.16, Київ | Круглий стіл
Message05.12.2016
Unabhängiger Journalismus – Zwischen Propaganda und "Lügenpresse"

Пропаганда ставить професійну, незалежну журналістику перед великими викликами. Під час Круглого столу 29.11.16 р. в Київському національному університеті ім. Тараса Шевченка практики та експерти обговорили стратегію ефективної протидії пропаганді.

Головний редактор Russia Today Маргарита Симоньян: RT є «міністерством оборони» Кремля, висвітлення подій є «такою ж самою зброєю, як і будь-яка інша».

На початку заходу Сузанне Шпан, авторка дослідження «Das Ukraine-Bild in Deutschland: Die Rolle der russischen Medien» (Образ України в Німеччині: роль російських ЗМІ), представила результати свого аналізу конкретних прикладів. Вона показала, у який спосіб закордонні служби російських ЗМІ впливають на німецьку громадськість. Президент Путін зробив комунікацію головним пріоритетом. Кремль є професійно-гнучким: після того, як президентські та парламентські вибори в 2014 році показали, що націоналістичні сили в Україні не мають прихильників, менеджери пропаганди в Росії змінили наратив про  фашистську Україну на державу, що не відбулася. В Україні, мовляв, панують хаос і нужда, а третій Майдан є лише питанням часу.

Відтепер доступне й німецькою мовою: @StopFakeDE

Unabhängiger Journalismus – Zwischen Propaganda und "Lügenpresse"

Сузанне Шпан робить висновок, що німецькі захисники Кремля є його найефективнішою зброєю в інформаційній війні, яка ведеться в Німеччині. Тому важливе значення мають заходи, що роз’ясняють і уточнюють, на кшталт StopFake.

Учасники дискусії зазначали, що і в Німеччині та інших демократичних країнах на свобода преси та ЗМІ зазнають все більших утисків. На журналістів виливаються потоки дезінформації. У Німеччині вони до того ж стикаються із закидами щодо «брехливої преси». Важливу роль тут відіграють соціальні медіа. Читачі і глядачі рухаються в своєму власному інформаційному міхурі, в якому вони сприймають лише ті повідомлення, які відповідають їхнім власним поглядам. Комплексне висвітлення подій майже не досягає адресата.

Українська влада використовує важкі часи, щоб зі свого боку виправдати «контрпропаганду» або навіть своє втручання в сферу свободи преси, інформації та ЗМІ. Це не залишається без наслідків. Модератор Валерій Іванов, президент Академії української преси, зазначив зростання недовіри до засобів масової інформації з боку українських громадян, про що свідчать соціологічні дослідження (наприклад, актуальне від Центру Разумкова).

Unabhängiger Journalismus – Zwischen Propaganda und "Lügenpresse"

Ідею однобічного висвітлення подій або ж навіть контрпропаганди у часи війни журналісти-учасники дискусії – Олівер Більґер, вільний журналіст з Берліна та Пйотр Андрусєчко, керівник Київського корпункту польської Gazeta Wyborcza – не підтримали. Кращим засобом проти пропаганди та брехні є неухильне дотримання журналістських стандартів, наприклад, вислуховувати всі сторони і перевіряти джерела. Андрусєчко додав, що обмеження на доступ до зони військових дій не можуть бути виправдані, це стосується як бюрократичних імміграційних процедур щодо в’їзду в Крим, так і цькування репортерів, які отримують акредитацію з міркувань для безпеки в так званих «народних республіках» на сході України. Важливо давати незалежну інформацію про життя людей на цій території.

Дмитро Золотухін, позаштатний радник міністра інформаційної політики України та співробітник OSINT Academy (@ua_intelligence), заперечив з публіки цьому твердженню, висловивши думку, що складні часи вимагають контрпропаганди. Крім того, він не виправдовує право отримувати інформацію через надання платформи «терористам», право в’їжджати на окуповані території або критикувати українські правила в'їзду чи навіть обходити їх. Він виступив з критикою досвіду "західних" експертів, представляючи той погляд, що така поведінка, мовляв, приведе до влади націонал-популістські сили.

Олег Панфілов, журналіст з Грузії, який має досвід в галузі інформаційної політики ще з часів Чеченської війни, назвав все ще пострадянську систему підготовки журналістів в Україні перепоною, що стоїть на шляху вільного висвітлення подій. Студенти, за його словами, вступають одразу після в університет, не вивчаючи ніякого іншого фаху і не маючи ніякої іншої кваліфікації. Але безліч наявних факультетів (навіть університет авіації має кафедру журналістики) не навчають журналістському ремеслу, а викладають далекі від практики теми; здається, їхньою метою є забезпечити роботою підоспілих філологів. Добрі магістерські програми для журналістів є винятком.

Unabhängiger Journalismus – Zwischen Propaganda und "Lügenpresse"

У цілому, дискусія за круглим столом не тільки знову підкреслила, що українське суспільство не має єдності щодо того, перед ким журналісти несуть відповідальність – перед вільним громадянином і його правом на отримання інформації або державою та інтересами, які вона сама визначає.

Ситуація в обох країнах – Німеччині та Україні – показує, за всієї відмінності, що важливе фундаментальне право на інформацію та свободу преси  є вразливим щодо цілеспрямованої маніпуляції. При цьому все ще справедливим залишається твердження ліберального політика і журналіста Карла-Германна Флаха, висловлене ним багато років тому: «Основне право на свободу вираження думок, свободу інформації та свободу преси не просто основне право поряд з іншими. Це свого роду фундаментальне основне право, без якого всі інші фундаментальні права будуть ілюзорні і без якого не було б вільного волевиявлення народу, як основи формування державних органів».