Прозорі й підзвітні держслужбовці: що вдалося Грузії?

21 червня 2017 року, м. Київ | Дискусія
Analysis23.06.2017
TI 21.06.17

Хоча Грузії вдалося подолати побутову корупцію, високопосадовці досі лишаються безкарними через непрозору діяльність. Чому для держслужбовців громадський інтерес має бути вищим за особистий, як уникати конфлікту інтересів і який досвід грузинських реформ є корисним для України?

Це сталою темою обговорення під час панельної дискусії 21 червня «Як досягти доброчесності державних інституцій», яку організовує Transparency International Україна за підтримки Представництва Фонду Фрідріха Науманна в Україні та Білорусі.

Економічне зростання напряму залежить від розвитку державних інституцій, вважає Міріам Космель, керівник Представництва Фонду Фрідріха Науманна в Україні та Білорусі: «Аби верховенство права діяло, потрібні підзвітні, надійні й чесні державні інституції, які працюватимуть не для кількох людей, а для всього народу».

За даними дослідження «Benefits and Costs of DCFTA: Evaluation of the Impact on Georgia, Moldova and Ukraine», за останні роки реформи Грузії позитивно вплинули на державні установи. Проте для грузинського уряду й західних партнерів важливо не лише визнавати успіхи реформ після 2004 року, вважає менеджер проектів Transparency International Грузія Ерекле Урушадзе, а й не заплющувати очі на існуючі проблеми.

«У Грузії високий рівень концентрації влади в руках правлячої партії, а в середині партії – в руках трьох-чотирьох людей. Це призводить до відсутності сильних інститутів, які можуть здійснювати контроль за владою», – стверджує Урушадзе.

Швидкий підйом Грузії в Індексі сприйняття корупції (CPI) від Transparency International – зі 124 місця (2003) на 44 (2016) – спричинили кілька факторів успіху. «За часів Саакашвілі навели лад у системі оподаткування, де раніше була поширена корупція. Бюджет країни збільшився в кілька разів за короткий період». Брати хабарі стало невигідно не лише через збільшення зарплати, а й кримінальні переслідування через корупцію. Їх ініціювали нові кадри в реформованих правоохоронних органах.

«Те, що вдалося Грузії, а Україні не вдалося – це реформа правоохоронних органів. Замало створити «вітрину» – патрульну поліцію. Адже здебільшого йдеться про імітацію реформи шляхом переатестації, – говорить виконавчий директор Тransparency International Україна Ярослав Юрчишин. – До органу досі потрапляють люди, які не відповідають критеріям доброчесності. Реформа прокуратури не відбулася: 84% регіональних керівників були переатестовані». Правоохоронці докладають замало зусиль для перевірки е-декларацій чиновників.

Грузинській владі вдалося трансформувати органи, які дублювали функції один одного, як то різні прокуратури. Громадяни почали отримувати соціальні послуги онлайн, з’явилися електронні декларації держслужбовців й електронні реєстри власності. З 2010 року Грузія повністю перейшла на електронні закупівлі. У розробці й впровадженні ProZorro брали участь консультанти, які запускали аналогічну систему в Грузії. Хоча, за словами Ерекле Урушадзе, у грузинському законодавстві лишилися лазівки, що дозволяють владі витрачати понад 1/3 коштів в обхід системи через прямі контракти з компаніями.

Досі проблемними є сфери приватизації майна, фінансування політичних партій, набір нових кадрів на держслужбу та зв’язки посадових осіб із бізнесом.  «Підзвітність не завжди супроводжує прозорість, – відмічає менеджер проектів ТІ Грузія Ерекле Урушадзе. – Грузії майже вдалося викорінити побутову корупцію та хабарництво в сфері соціальних послуг. Проте досі немає механізмів розслідування топ-корупції». За його словами, 40% грузинів вважають, що держслужбовці зловживають владою задля особистої вигоди, 41% впевнені, що уряду погано вдається боротьба з корупцією.

На думку виконавчого директора ТІ Україна Ярослава Юрчишина, Україна має кращі результати в боротьбі з топ-корупцією: «Нещодавні кейси, які запустило НАБУ, стосовно Насірова й «тіньового» власника «Народного фронту» Мартиненка, говорять про те, що є управлінська й професійна можливість влади для боротьби з корупцією». Натомість локальну боротьбу з корупцією продовжують нереформовані поліція та прокуратура.

У конкурсних відборах беруть участь громадські активісти й міжнародні партнери, проте контролю з боку суспільства все ще недостатньо.

«Існує недопрацювання з боку медіа. Конкурси висвітлюють лише УП, Громадське та Громадське радіо. Процедура відбору повністю випала з фокусу національних каналів, – пояснює Лариса Денисенко, ведуча Громадського радіо та адвокатеса. – Чому ніхто не звертає увагу на те, що в конкурсі держсекретарів було 3-4 кандидати? Хіба це багато для країни, де громадяни хочуть впливати на політичні рішення й займатися управлінською діяльністю?».

«Є важливий результат конкурсу у Верховний суд. До конкурсу кодекс етики суддів був «мертвим» документом, його ніхто не читав. А словосполучення «бангалорські критерії» було новим для суддів. Вперше судді отримали покарання за це, –  пояснює Наталя Соколенко, модератор заходу, заступниця головного редактора Громадського радіо. –  У висновках про недоброчесність Громадської ради доброчесності ми цитуємо ці документи та вказуємо на недоліки»

«Україна активно рухається вгору за багатьма міжнародними рейтингами відкритості, – говорить Ярослав Юрчишин. – Проте є проблеми з підзвітністю через недостатнє залучення суспільства в механізми контролю й моніторингу: відкриті реєстри власності бенефіціарів, ProZorro. Без участі суспільства досягти рівня доброчесності Грузії буде складно».