Як розповідати про реформу освіти - в Києві відбувся тренінг для управлінців | fnst.org

Як розповідати про реформу освіти - в Києві відбувся тренінг для управлінців

30 листопада 2018 | Тренінг
Training14.01.2019
Smart Osvita
bernardbodo / Depositphotos.com

Освітня реформа - одна з найактуальніших тем сьогодні. Проте не всі освітяни вже навчилися цікаво розповідати про свої перемоги і вирішувати кризові ситуації. Саме тому ГО “Смарт освіта” за підтримки Представництва «Фонду Фрідріха Науманна за Свободу» в Україні провела тренінг “Ефективні комунікації для освітніх управлінців” у Києві.

Спікерами були консультант з комунікацій, радник міністра освіти та науки з питань комунікацій, спікер МОН Іванна Коберник та експерт зі стратегічних та кризових комунікацій Катерина Краснова.

Публікуємо основні тези з тренінгу. Всі охочі зможуть отримати ширші знання завдяки онлайн-курсу, який розробила команда ГО “Смарт освіта” у партнерстві зі студією онлайн-освіти EdEra і за підтримки Представництва «Фонду Фрідріха Науманна за Свободу» в Україні,.

Катерина Краснова про те, як ефективно розповідати про свою діяльність

1. Формуванню довіри сприяють конкретні результати, компетентність і професіоналізм, орієнтація на потреби громадян, авторитет і репутація лідерів, відповідальність та звітність, наявність команди та її консолідованість, позитивні відгуки про вашу діяльність від колег та знайомих.

Вчинки важливі. Правильні дії свідчать самі за себе. Але про них мають ЗНАТИ, РОЗУМІТИ їх, та СПРИЙМАТИ. Потрібно їх правильно висвітлювати, пояснювати, перевіряти та вимірювати реакцію на них.

2. Використовуйте прості, лаконічні та зрозумілі вашим аудиторіям заголовки. Вони мають або привертати увагу читача, або нести ваше ключове повідомлення.

Застосовуйте дієслова (минулого та теперішнього часу, доконаної форми – «зробив», «втілив»), а також відповіді на запитання (наприклад, «Як побудувати ефективну комунікацію?»).

Уникайте занадто складних речень, канцеляризмів, «казенної мови», жаргону і термінів, зайвого пафосу.

Якщо є цікава подія – пишіть і говоріть про це. Якщо нема – думайте, як її створити. Обирайте правильний формат для висвітлення. Іноді доречний короткий пост вартий кількох ефірів і публікацій.

3. Надавайте перевагу сучасним приміщенням і яскравим кольорам, використовуйте крупний та середній план із живими емоціями, динамічними рухами замість «багатофігурної композиції» з застиглими обличчями.

Намагайтеся, щоб на фото з людьми потрапляли важливі символи – вони можуть сказати більше, ніж десятки слів. Наприклад, для реформи НУШ таким символом стала зелена ручка. Для реформ в міністерстві юстиції - мобільний телефон: за його допомогою тепер доступні більшість сервісів, які раніше можна було отримати лише, вистоявши в довгих чергах.

4. Демонструйте, що у вас є команда, як у візуальних, так і у вербальних повідомленнях.

Надавайте перевагу займеннику “Ми”.

Використовуйте фотографії з кількома учасниками, які роблять спільний жест, мають однаковий елемент в одязі, тримають у руках схожі предмети.

5. Говоріть не про процеси, а про результат, навіть проміжний. Результат має бути важливим для вашої цільової аудиторії, а не тільки для вас. Саме тому, проведення наради - це результат для вас, а не для людей. Тож потурбуйтесь, щоб розповісти саме про рішення, які ва на цій нараді прийняли, та пояснити, чому це важливо та як це вплине.

Намагайтеся концентрувати увагу на змінах та конкретних підтвердженнях (місцях, людях тощо).

Іванна Коберник про антикризові комунікації

1. Завдання комунікацій під час криз – мінімізація негативних наслідків для репутації, відновлення довіри та використання суспільної уваги для донесення потрібних меседжів.

2. До криз необхідно готуватися. Як мінімум, слід мати перелік можливих криз, список аудиторій, на які вони можуть вплинути, а також план дій на випадок настання такої ситуації.

Програма максимум – це план антикризових комунікацій. Цей план повинен містити мету комунікації, її цілі, перелік цільових аудиторій, кілька ключових повідомлень, список спікерів, а також набір форматів та каналів, через які ви будете здійснювати комунікацію і доносити повідомлення. Ідеальний план антикризової комунікації повинен передбачати проект антикризового штабу та план його розгортання.

3. Класичний таймінг під час кризи передбачає швидку офіційну реакцію, а потім – регулярну комунікацію. Це важливо для демонстрації контролю та відсутності спроб щось приховати, а також для коригування громадської думки з позиції експерта. Так, офіційну заяву треба зробити протягом перших двох годин після настання кризи.

Після збирання додаткової інформації, її перевірки, моніторингу та внутрішніх комунікацій з метою вироблення спільних меседжів, слід ухвалити або відхилити (протягом 6 годин) рішення про скликання прес-конференції. Потім триває аналіз ситуації, монітринг її висвітлення, відповіді на запити, надання коментарів, залучення зовнішніх експертів тощо.

4. Під час антикризової комунікації всі спікери повинні мати one voice, тобто доносити одні й ті самі повідомлення та давати одну й ту саму оцінку кризовому явищу. Водночас, вони мають говорити правду, доносячи її впевнено, чітко і аргументовано.

Для цього необхідно мати план дій, про який знають усі причетні. Необхідно всім говорити одне і те саме на різні аудиторії, для різних ЗМІ, для різних форматів тощо. Водночас, кожному необхідно регулярно перевіряти інформацію та здійснювати моніторинг того, про що пишуть ЗМІ, говорить громадськість, щоб за потреби скоригувати план. Слід паралельно шукати союзників серед зовнішніх експертів та об’єднувати зусилля.

5. Побудова антикризового виступу.

Перше - висловити почуття відносно кризового явища, друге – повідомити суть того, що сталося, третє – донести кроки, яких було вжито і які плануються для подолання кризи.